Моя власна класифікація київських будинків.

Пару слів про житловий фонд Києва. Я знаю про будинках Києва не з чуток – моя професія ріелтор і я просто зобов’язаний розбиратися в будівлях. Нижче наведу коротку класифікацію.

Царські будинки.

Дореволюційні споруди відрізняються товстими цегляними стінами і високими стелями. Багато хто мріє жити в такому будинку. Але! Як правило, за більш ніж півтора століття будинок просідає на стільки, що перший поверх часто стає цокольним або зовсім перетворюється в підвал. Такі будинки в основному знаходяться в історичній частині Києва на Подолі або в центрі. З фасаду будинок може виглядати презентабельно і навіть ремонт у квартирах на вищому рівні. Але ось вхідна група, сходова клітка, ліфт і внутрішній двір залишають бажати кращого.

Бруд, сморід, сміття і таргани завбільшки з великий палець ноги. До того ж діряві вже давно згнилі комунікації: труби, сантехніка, електрика, опалення. Такі будинки при будівництві були не вище трьох або п’яти поверхів. Мало хто знає, що після революції прибуткові будинки поміщиків перетворилися в радянські комуналки і гуртожитки, де для ще більшої економії та ефективності добудовувалися зверху ще пару поверхів зовсім іншої якості.

Сталінки.

Багато покупців шукають для інвестиції хорошу “сталінку” в центрі Києва. І тут головним словом є саме хороша. Адже не всі сталінки такі хороші? Перші післявоєнні будинки будували ще дебатів німці в таких районах Києва як Чоколівка, Стара Дарниця, ДВРЗ. У цих будинках можуть зустрічатися дерев’яні міжповерхові перекриття і вже подекуди місцями обсипалася штукатурка. І практично всі ті ж проблеми, з якими стикаються жителі царських будинків.

Хрущовки.

Будинки висотою від чотирьох до семи поверхів з малогабаритними квартирами. У роки Хрущова спостерігався індустріальний бум. Сільським жителям вперше видали паспорти і дозволили жити у великих містах. Що б вирішити проблему з житлом масово зводилися так звані “хрущовки”. Заходячи в таку квартиру можна захворіти на клаустрофобію. Всі елементи предмети, стіни і стеля якось зменшуються.

Санвузол на стільки малий, що коли сідаєш на унітаз то впираєшся колінами в двері. У порівнянні зараз стандартна однокімнатна квартира студія в новобудові має площу близько 60 м.кв. і відповідає площі трикімнатної квартири в хрущовці. Такі будинки не мають ліфта. Коли сусідка на першому поверсі смажить рибу, всі інші сусіди навіть в прилеглих під’їздах аж до п’ятого останнього поверху вдихають аромати свіжоприготованої страви.

Квартири в цих будинках на стільки малі, що люди прямо в домашніх халатах, капцях і бігудях виходять на вулицю, навіть виносять столи і стільці і культурно відпочивають з пивасом та таранькою граючи в доміно або карти. Є один безумовний плюс – у хрущовках в порівнянні зі сталинками і царськими будинками таргани поводяться культурно і з повагою до господарів. Вони не такі великі і вважають за краще гуляти на кухні не серед білого дня а пізно вночі, дотримуючись тиші і відносного порядку, не пересуваючи меблі і предмети інтер’єру.

Панельні дев’ятиповерхівки.

Брєжнівки – панельні будинки заввишки від дев’яти до шістнадцяти поверхів. Ці будинки почали зводиться на початку 70-х років минулого століття. І на сьогодні, після 50 років експлуатації практично не придатні до проживання. На сходових прольотах можна зустріти тріщини на повний зріст будинку, в які проходить цілий кулак. Перевіряючі ЖЕКів клеять на тріщини папірці з печатками і розписами. Вони вважають, що цей ритуал може на довго зберегти цілісність будинку. Між панелями утворюються щілини і на внутрішній стороні стіни через вологу і частих перепадів температур часто можна зустріти грибок. Жителі таких будинків намагаються своїми силами утеплити стіни і замовляють обклеювання зовнішньої сторони пінопластом. Але це не рятує ситуацію, пінопласт обмежує доступ повітря в приміщення і робить його герметичним зразок термоса. До того ж пінопласт токсичний і шкідливий для здоров’я.

90-і роки.

Будинки, побудовані в 90-х роках. Ці будинки відрізняються від інших характерною зовнішньої плиткою на стінах, яка вже почала обсипатися. У 90-і роки спостерігалася гостра нестача якісних матеріалів. Будували з того, що було. І на даний момент в таких будинках не якісні комунікації. Взимку в них холодно, а влітку спекотно.

2000 рокі.

І нарешті ми дійшли до сучасних будинків, які побудовані після 2000 року. Такі будинки вже мають свої назви у вигляді РК. Це якісні споруди з червоної цегли з вигаданими плануваннями. Приклад такого елітного житла ЖК “Оазис” на Оболонських Липках або всім відомі червоні будинку на Нижньому Печерську і Позняках від «Познякижилбуд». Після вже майже 20 років вони не втратили свого презентабельного зовнішнього вигляду. Цінник на квартири в таких будинках може бути вище ніж в новобудовах і починається від 1500 $ за 1 м.кв.

Наші дні.

Ще пару слів скажу про сучасному будівництві. Зараз споживач – покупець житла як ніколи вимогливий до якості житла. До того ж пропозиція перевищує попит у 10 разів. Сучасні будівельні компанії, намагаючись догодити покупцеві, навчилися будувати якісно всерйоз і на довго. Зараз зводяться монолітно-каркасні будинки з наповненням з червоної цегли.